В приміщенні міськвиконкому колись працював магазин Зінгера з двома торговими залами по продажу швейних машинок і промтоварів. На другому поверсі мешкав сам хазяїн магазину. 1962 р. на фасаді міської ради прикріплено, а в 2004 р. поновлено меморіальну дошку з написом.
Місто Пирятин визволено від фашистських окупантів 18 вересня 1943 р. 237 – ю і 309 – ю стрілецькими девізіями, яким присвоєно почесне найменування "Пирятинських”.
При визволенні міста хоробрістю відзначилися артилеристи. На їхню честь поруч із меморіалом Вічної Слави встановлено гармату з викарбуваним текстом на мармуровій дошці: "Полеглим за Батьківщину від вдячних пирятинців”. Та встановлено грізний танк Т- 34 часів минулої війни.
На фасаді будинку колишнього відділення Держбанку по вулиці Леніна (нині будинок відділення Державного казначейства в районі) де перед війною працював бухгалтером уродженець с. Вечірки П.Ф.Цибань прикріплено меморіальну дошку із барельєфом Героя. Його ім’я носить колишня Прилуцька вулиця. Зв’язківець Цибань брав участь у форсуванні Дніпра в районі Дніпропетровська. При визволенні села Журавка, що на Дніпропетровщині, загинув. Петрові Федоровичу Цибаню посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
У Пирятині 1814 р. було відкрите училище, яке спочатку, 1814 – 1879 рр., називалося повітовим, згодом 1879 – 1913 рр. – міським, а в останні роки свого існування 1913 – 1917 рр. – вищим початковим. І тільки 1914 р. було спеціально збудований новий двоповерховий будинок училища по вулиці Переяславській (нині Леніна, 38). Перші роки воно мало два класи, згодом три. Викладачами працювали випускники гімназій та університетів. В училищі отримали освіту роди пирятинської знаті: Шульжевські, Прохоровичі, Сливи, Олександровичі, Гудими, Кравченки, Свириденки, Базилевські, Карамилі, Божки. Серед випускників – професор московського університету, доктор медицини Г.Ф.Писемський, відомий інженер В.О.Курило, відомий статист Г.Г.Ротмістров, військові, лікарі, вчителі та робітники.
Першого вересня 1907 р. в центрі Пирятина відкрито жіночу гімназію з підготовчим та трьома початковими класами. Згодом вона мала восьмирічний курс навчання з останнім педагогічним класом. Спершу гімназія розташовувалась в орендованих приміщеннях, а з 1914 р. у спеціально збудованому двоповерховому навчальному корпусі по вулиці Бородінській (нині Червоноармійській 2 а). Тут були великі світлі кімнати, кабінети фізики, спортивний зал, бібліотека. Гімназія мала учнівські квартири. Утримувався навчальний заклад коштом держави, губернського повітового земства, а також плати за навчання, яка становила 50 – 75 – 120 крб. за рік.
1917 р. в гімназії навчалися 434 доньки почесних громадян, дворян, духовенства, чиновників, козаків, міщан, купців, селян та інших верст населення. Гімназисти вивчали Закон Божий, російську мову та літературу, математику, фізику, історію, географію, німецьку та французьку мови, педагогіку, гімнастику, малювання, співи, рукоділля, українознавство. Випускниці гімназії мали добрі знання багато з них згодом стали вчительками пирятинських шкіл.
Чергове земське зібрання на своєму засіданні 7 вересня 1907 р., коли вже функціонувала жіноча гімназія, розглянуло також заяву І.В.Волошина про влаштування чоловічої гімназії в Пирятині. Але губернське присутствіє в справах земських і міських вилучило кредит із земського кошторису у 8 тис. руб. призначених для будівництва чоловічої гімназії.
Новий поштовх, проблема відкриття чоловічої гімназії в Пирятині дістала 1 березня 1909 р., коли була скликана приватна нарада з представників товариства найбільш авторитетних, відомих і шанованих у місті громадян.
Вони з ентузіазмом взялися за справу. Для точного обліку числа бажаючих навчатися було оголошено прийом заяв батьків. Для забезпечення вдалого вибору керівників гімназії, шляхом оголошень в Київських і Московських газетах запропоновано зацікавленим особам заявити про бажання взяти на себе відповідальність за організацію гімназії.
Для залучення до участі у важливій справі широких верств населення вирішили заснувати товариство "Просвіта”. Заяви батьків і педагогів не примусили себе довго чекати. Число батьківських заяв до 15 березня 1909 р. сягнуло 107 на 131 місць.
23 травня 1909 року полтавський губернатор затвердив Статут
товариства для влаштування і утримання в Пирятині класичної гімназії. Згідно із Статутом, товариство ставило перед собою завдання, - заснування в Пирятині класичної гімназії для хлопчиків без різниці у віросповіданні й національності з курсом державної гімназії.
Жителі міста довго вирішували питання якою бути гімназії. Батьків турбувало питання доступності навчання для широких верств. Мешканці Пирятина прохали відкрити навчальний заклад не тільки для заможних. Пройшло ще два роки. Комісія не одержала дозволу на відкриття гімназії. Оскільки ініціатива виходила від приватних осіб, а не від держави, то попечитель Київської навчальної округи П.А.Зілов відхилив прохання.
Лише 22 березня 1912 р. попечитель Київської навчальної округи повідомив про дозвіл на відкриття в 1912 – 1913 навчальному році в Пирятині чоловічої гімназії.
Перші два роки (1912 – 1914 рр.) гімназія тимчасово знаходилася в найманому будинку.
За проектування та будівництво чоловічої гімназії взявся тодішній повітовий архітектор О.В.Хітрін (1875 – 1958)
У будинку, спорудженому за проектом О.В.Хітріна, гімназія знаходилася з 1914 до 1917 року.
Мандруючи
вулицями Пирятина можна
побачити споруди, що
збереглися до наших
часів: приміщення бізнес – коледжу та
Пирятинської школи № 4.
Саме тут були
розташовані чоловіча та
жіноча гімназії.